А знаєте, що найважче в цьому торті? Не вгадали — не тісто, не крем. Терпіння. Ось воно найбільш потрібне.
І коли бачиш цей десерт на святковому столі, розумієш — воно того варте. Хрусткі коржі, що тануть на язиці. Крем, який обволікає кожен шар. Та ця неймовірна текстура, коли відкушуєш перший шматочок — от дивина, як це працює.
Багато хто каже, що київський наполеон — це складно. Можливо. Але ж якщо розібрати процес на етапи, все стає значно простіше, ніж здається спочатку.
Інгредієнти для київського Наполеона
Власне, почнемо з того, що вам знадобиться. І тут важливо не просто купити все підряд — якість має значення.
Для тіста:
- Масло вершкове (82% жирності) — 300 грам. Саме вершкове, не спред
- Борошно пшеничне — близько 500 грам (може трохи більше)
- Яйця — 2 штуки
- Сметана 20% — 100 грам
- Сіль — щіпка
Для крему:
- Молоко — 1 літр (краще домашнє, але магазинне теж підійде)
- Цукор — 250 грам
- Яйця — 4 штуки
- Борошно — 3 столові ложки
- Масло вершкове — 150 грам
- Ваніль або ванільний цукор — за смаком
Чому саме такі пропорції? Тому що вони перевірені роками. Хоча… можна трохи варіювати, якщо хочете солодше чи менш солодке.
Підготовка тіста та крему
От тут починається магія. Або муки. Залежить від того, наскільки ви готові до процесу.
Тісто робимо так — і це важливо запам’ятати:
Масло має бути холодним. Прямо з холодильника. Ріжемо його кубиками, швидко втираємо в борошно. Пальцями, так би мовити, як для пісочного тіста. Виходить крихка маса. До неї додаємо яйця зі сметаною (трошки підсолюємо), швидко замішуємо.
Не перемішуйте занадто довго! Це як з пельменями — перемісиш тісто, буде жорстким.
Потім ділимо на 10-12 частин. Залежить від того, який торт хочете — вищий чи нижчий. Кожну частину загортаємо у плівку і — у холодильник. Мінімум на годину. А краще на дві.
Тим часом крем.
Заварний крем — це окрема історія. У каструлі змішуємо яйця з цукром, додаємо борошно. Розтираємо до однорідності. Поступово вливаємо молоко (воно має бути теплим, але не гарячим). Ставимо на вогонь і — увага! — постійно помішуємо. Постійно, розумієте? Інакше пригорить або візьметься грудочками.
Коли крем загустіє (це буває хвилин за 10-15), знімаємо з вогню. Додаємо масло шматочками. Розмішуємо. І накриваємо плівкою “в контакт” — щоб не утворилася плівочка зверху.
Покрокове складання десерту
Розкачування коржів — це медитація. Свого роду.
Беремо один шматочок тіста, розкачуємо на присипаному борошном столі. Тонко. Дуже тонко — міліметрів 2, не більше. Перекладаємо на деко, застелений пергаментом. Наколюємо виделкою по всій поверхні (щоб не піднімалося під час випікання).
Духовка має бути розігріта до 200 градусів. Випікаємо кожен корж хвилин 7-8. До золотистого кольору. Вони мають стати хрусткими, але не перепеченими.
І ось тут увага — гарячий корж можна обрізати за формою. Наприклад, за тарілкою. А обрізки не викидати! З них ми зробимо посипку для торта.
Збираємо десерт так:
- Перший корж на блюдо
- Крем (щедрим шаром)
- Другий корж
- Знову крем
Та так далі. Шар за шаром. Це як будувати будинок — тільки смачний.
Верх і боки теж щедро змащуємо кремом. А потім посипаємо тими самими подрібненими обрізками коржів. Виходить така красива крихта навколо.
Секрети багатошаровості та ніжності
Хочете, щоб торт був справді ніжним? Тоді запам’ятайте кілька моментів.
По-перше — товщина коржів. Чим тонше, тим краще. Це як папір має бути. Або майже.
По-друге, крему не шкодуйте. Багато хто робить помилку — кладе мало крему між шарами. А потім здивовані, чому торт сухий. Ну от чому.
І третє (а це, певною мірою, найважливіше) — час. Наполеон має постояти. В холодильнику. Мінімум 6 годин, а краще всю ніч. За цей час коржі просочуються кремом, стають м’якими, але зберігають легку хрусткість. Відбувається така собі магія перетворення.
Деякі господині додають в крем коньяк. Ложку-дві. Для аромату та додаткової ніжності. Можна. Хоча це на любителя.
Таблиця часу приготування:
| Етап | Час |
| Підготовка тіста | 30 хвилин + 2 години охолодження |
| Приготування крему | 30 хвилин |
| Випікання коржів | 1,5-2 години (по 7-8 хв. кожен) |
| Збирання торта | 30 хвилин |
| Просочування | 6-12 годин |
| Загалом | Близько доби з урахуванням просочування |
Так, це не швидкий десерт. Але хто сказав, що смачне має бути швидким?
Поради для подачі та прикрашання
От дивіться. Класичний київський наполеон не потребує надмірного декору. Він і так гарний — зі своїми шарами, крихтою на боках.
Але якщо хочете додати родзинку:
- Свіжі ягоди зверху (полуниця, малина)
- Тонкі шоколадні стружки
- Цукрова пудра через ситечко (для святкового вигляду)
Ріжте гострим ножем. Змочуйте лезо в гарячій воді перед кожним розрізом — так шари не зім’нуться і виглядатимуть акуратно.
Подавайте з чаєм або кавою. Це як традиція — наполеон і ароматний напій. Краще поєднання складно придумати.
А ще один момент. Якщо боїтеся, що крем розтече — додайте трошки желатину (заздалегідь розчиненого). Він стабілізує структуру. Хоча справжні поціновувачі кажуть, що так не треба — класика є класика.
Невеличкий підсумок:
Приготування цього торта — це справді процес, який потребує часу та уваги до деталей. Кожен етап важливий — від якості масла до терпіння під час розкачування тіста. Та коли бачиш результат, розумієш: воно того варте. Кожен шматочок — це поєднання хрусткості та ніжності, традиції та домашнього затишку.
Спробуйте. Може, з першого разу не вийде ідеально (у мене теж не вийшло), але з кожним разом буде все краще. Це ж як з велосипедом — навчився і вже не розучишся.
І пам’ятайте: найсмачніший торт — той, що зроблений з любов’ю. Навіть якщо шари трохи нерівні або крем потік. Головне — щось інше.
